ПЕРИ́НКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до пери́на¹. — Перинку неси лишень сюди! — повторив пан обозний. — Бо тут сиро, бо тут мулько… Перинку, ну ж! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 14).

ПЕРИ́НКА², и, ж. Зменш.-пестл. до пери́на².

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 324.

Перинка, ки, ж.

1) Ум. отъ перина. На тобі мою золоту перинку. Чуб. II. 172.

2) Личинка муравья. Вх. Уг. 252.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 145.