ПЕРЕШІ́ПТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. переші́птуватися і звуки, утворювані цією дією. Руфін мовчки стискає руки, ламлючи пальці. В громаді зітхання, сльози, тривожне перешіптування (Л. Укр., II, 1951, 465); Танк круто повернувся і під таємниче перешіптування румунських солдатів, захоплених потужністю радянської зброї, зник так само блискавично, як і з’явився (Кач., Вибр., 1947, 118); * Образно. За греблею, що перетинала неширокий видолок лугу, темніло громаддя старих осокорів, в його перешіптуванні з вітром, у пахощах кори і гілок уже вчувалось життя (Стельмах, Правда.., 1961, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 321.