ПЕРЕХРЕ́ЩЕННЯ, я, с. Дія за знач. перехрести́ти і перехрести́тися. Грунт скородять граблями, поверхню його маркерують у двох напрямках і на перехрещенні маркерних ліній викопують ямки (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 43); Сам довженківський пейзаж незмінно епічний, він майже завжди нагадує про народ, що живе на цій землі, про перехрещення історії з сучасним і майбутнім (Не ілюстрація.., 1967, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 316.

перехре́щення — навернення до іншої (християнської) віри через здійснення повторного обряду хрещення; відомий історичний факт, що, за ухвалою Московсько­го собору 1620 p., киян, які приїз­дили до Москви, «перехрещували як язичників або цілковитих єре­тиків» (О. Пипін).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 443.