Про УКРЛІТ.ORG

перехоплювати

ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕХОПИ́ТИ, хоплю́, хо́пиш; мн. перехо́плять; док.

1. перех. Зупинити кого-, що-небудь під час руху. Василіу йде до хати молодої. Тут його перехоплює група хлопців, які вимагають викупу за дівчину (Чаб., Балкан. весна, 1960, 302); Він розкинув по всіх шляхах невеличкі загони, наказавши їм перехоплювати й вертати всіх, хто їхав до Базавлуку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 407); Бігла, бігла [Маруся], поки, вискочивши з хати, не заступив чоловік їй дорогу і не перехопив (Хотк., II, 1966, 256); Після спектаклю я перехопив на Сумській таксі й одвіз спершу Тамару, а потім Олену додому (Грим., Подробиці.., 1956, 83); // Затримувати те, що тече. Мелашка одразу заплакала так, що сльози полились з її очей річкою на стіл. Вона ледве встигла перехопити їх рукавом (Н.-Лев., II, 1956, 341); * Образно. В одну ніч сніги почорніли, і коли вранці блиснуло гаряче сонце, тисячами струмків вже мчали в долини, доки їх не перехопили ріки (Гжицький, Опришки, 1962, 250); // Наздоганяти у дорозі з метою затримання. Князь Святослав велів двом тисячам кінних воїв негайно переплисти Дунай і мчати лівим берегом до Доростола, щоб перехопити болгарські лодії [човни] (Скл., Святослав, 1959, 355); // Зустрічати, йдучи напереріз (під час полювання або переслідування). — На світанку провела я Михайла до лісу, показала, якою дорогою йти, щоб німці не перехопили (Жур., Дорога.., 1948, 40); // Перегороджувати шлях військам ворога під час війни. Перехопити дорогу; // перен. Вибирати зручний, слушний момент. Послухавши трохи, Шавловський перехопив коротку паузу і, немов у щілинку, вставив свою фразу (Жур., Звич. турботи, 1960, 22).

2. перех. Брати собі, затримувати в себе те, що переміщається, звичайно беручи його руками. — Це ви мені несете? — зупинив її Довбня, перехоплюючи стулець у свої руки (Мирний, III, 1954, 209); Іванко перехоплює кліщі в свої руки і вже сам перевертає залізяку, яка стає слухняною (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 200); Підручний підійшов до крана. Слинько стояв поруч, готовий при першій же помилці перехопити дерев’яну ручку (Шовк., Інженери, 1956, 241); // Передавати, перекидати з однієї руки в іншу. Потім, зігнувшись, пильно заглядає [сторож] до печі, перехоплюючи руками, викручує з посивілих жарин горщик (Стельмах, І, 1962, 258); // Брати, хапати чужу руку або руки в свої з метою припинити якусь дію. Стадницький рішуче піднімає нагай над головою хлібороба.. Але панську руку перехоплює чорна селянська (Стельмах, Хліб.., 1959, 50); Випив і замахнувся вазою, щоб розбити її об паркан. Але Бондарчук миттю перехопив руку Геннадія (Вол., Місячне срібло, 1961, 98); // Ловити, уловлювати (радіохвилі, проміння і т. ін.). — Вийшов [Мамура] на подвір’я, де сніги з-під хмар перехоплювали сонячне проміння (Стельмах, Правда.., 1961, 114); Пильно поглядали з своїх постів вахтові, але все навколо було спокійно. Жодного підозрілого димка на обрії; чутливі антени не перехоплюють жодного обривку ворожого радіошифру (Трубл., Шхуна.., 1940, 127).

3. перех. Затримувати кого-небудь, раніше за інших пропонуючи щось. Ліворуч від Дніпра недалеко були й Клімати, де жили греки-херсоніти — хитрі, меткі, спритні люди, що завжди тут перехоплювали гостей і вміли краще, ніж угличі й тиверці, торгувати (Скл., Святослав, 1959, 334); // Захоплювати що-небудь, призначене для інших, випередивши їх. — Що вони роблять? — обернувся до голови здивований скульптор. — О! Та хіба ви не знаєте? Штучне запилення.. — Здрастуйте, дівчата! — гукнув, зводячись навшпиньки, голова. — Бджоли на вас скаржаться, перехоплюєте їхню роботу… (Гончар, І, 1954, 506); Сахновський оглянувся на двері й розповідав: — На пошті сьогодні листа перехопив — заказний у «Голос праці» (Головко, II, 1957, 142); Арсен перехопив рахунок, заплатив, і вони пішли до воріт (Дмит., Розлука, 1957, 163); // Привласнювати те, що належить іншому або іншим. [Сокирочка:] (Бачить, як Надія поривається сказати щось, перехоплює ініціативу). Ви про солому, а Надія ось Мені за хмиз виказувати буде (Підс., Жарти.., 1968, 9); Михайло з подивом зиркнув на Федора, посміхнувся: — Ти мої думки перехопив, Федю. Мені оце теж подумалось: «Заснути б під оцим дубом, злитися з ним і бачити все те, що діятиметься…» (Збан., Сеспель, 1961, 437); // перен. Ловити, підмічати чий-небудь погляд, рух і т. ін. Вона ж у тривозі сумній, вона стереже ухом кожнісіньке словечко, перехоплює оком усякий погляд, сама на лиці міняючись (Вовчок, І, 1955, 171); Краще не дивитись учителеві у вічі, але не дивитись неможливо: його очі перехоплюють кожний її рух (Донч., V, 1957, 515); Дарка випадково перехопила її повний порозуміння погляд з Стефою Сидір (Вільде, Повнол. діти, 1960, 107).

4. перех. і неперех., розм. Перебивати, переривати чию-небудь розповідь, розмову і т. ін. [Катерина:] Все плаче та вбивається!.. Чого ж тобі ще бракує.. Усі тобі завидують, а ти… [Сотничиха (перехоплює):] А я завидую найбіднішій хуторянці. З милим і в простій хатинці була б щасливіша! (Стор., І, 1957, 290); По другій чарці розговорилися. Говорили всі, перехоплюючи один одного (Коцюб., І, 1955, 44); — Коли ж ти знаєш усюди, де що діється, то скажи мені, бабусю, що робить тепер... — сказала Олена.. А бабуся перехопила та й каже: — Дем’ян? (Кв.-Осн., II, 1956, 197).

5. перех. Обхоплювати рукою або руками кого-, що-небудь. Василина.. вирвалась з обіймів, але міцні руки Салогана знову перехоплюють її стан (Стельмах, І, 1962, 583).

6. перех. і без додатка. Стягувати що-небудь в якомусь місці. Цвітасте платтячко огортало її пружну постать, перехоплюючи в талії (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 193); // Обвивати, оперізувати що-небудь чимось.

7. перех. Розташовуватися поперек чого-небудь. Коли хто-небудь підводився, то з ним підводилася і розпрямлялася його тінь і ставала такою довгою, що перехоплювала весь луг (Тют., Вир, 1964, 253); Ріка перехопила півперек усю вузеньку долину, на якій лежить село (Фр., III, 1950, 7).

8. перех. Здавлювати, стискувати (горло, дихання і т. ін.). [Долорес:] Я сподівалася, що сеє буде… але щоб так мою остатню мрію я мусила ховати… (Голос її перехоплює спазма стриманих сліз) (Л. Укр., III, 1952, 369); Тільки ж це не сльози у знемозі Горло перехоплюють в цю мить (Мал., Звенигора, 1959, 21); // Виклика́ти спазму, припиняти на мить дихання. Над ранок ударив мороз, сніг під ногами зарипів на високих нотах, холод перехоплював дух (Собко, Стадіон, 1954, 246); Лють перехоплювала Тарасові подих, придушений солодким димом кадил (Ільч., Серце жде, 1939, 76); // безос. — Наша справа вистояти, — закінчив він тихо і відчув, як перехопило в нього в горлі.. — Вистоїмо? (Перв., Дикий мед, 1963, 402); Стецько й справді мов умирав; дух йому перехопило, горло стиснуло (Гр., Без хліба, 1958, 52); * У порівн. Але, може, те, що вона враз замовкла, немов їй перехопило подих, надало цим словам такої сили, що стара жінка вражено підвела голову (Жур., Вечір.., 1958, 394).

9. перех. і без додатка, розм. Нашвидку, мимохідь їсти що-небудь. Вже деякі [одрадяни], виголодавшись, махнули додому хоч чого-небудь перехопити (Мирний, IV, 1955, 254); Кесар кликав [хлопців] до їжі: — Перехопимо всухом’ятку, а на вечерю риби наловимо (Збан., Курил. о-ви, 1963, 48); Вибори тривали мало не до смерку. Кому недалечко до хати, ті перехопили борщу (Смолич, Мир.., 1958, 188).

10. перех Розживатися чимось, діставати що-небудь. Мати завжди підсовувала йому кращий шматочок: часом спече якусь лакомину, перехопить десь сала, заріже курку (Добр., Ол. солдатики, 1961, 98); * Образно. Гішпанка, ніби Прометей, Перехопила вогню з неба; Стрілками він пашить з очей (Граб., І, 1959, 233); // Позичати що-небудь на деякий час. Був він водночас вельми популярним поміж усіх гульвіс лихварем, в якого завжди можна було перехопити сотню або тисячу — під п’ятдесят процентів місячних (Смолич, Мир.., 1958, 74).

11. перех., перев. у сполуч. із сл. духом. Дуже швидко переправляти кого-, що-небудь на другий бік річки, озера і т. ін. — Я тебе духом перехоплю човном на той бік, а там чагарником, полем — та й вийдеш на шлях (Коцюб., І, 1955, 337); Одного разу за її наказом він перевіз її на другий берег Дніпра, і хоч як йому було тяжко для рук, перехопив її одним духом (Тют., Вир, 1964, 449).

12. перех. і через що, за що, перен. Виявляти надмірність, не мати почуття міри в чому-небудь. Янек надто пізно зрозумів, що справді перехопив через край (Тулуб, Людолови, І, 1957, 54); Мені приснилося, що я попом служу… Перехопив снотворець за межу (Воронько, Коли я.., 1962, 139).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 313.

Перехоплювати, люю, єш, сов. в. перехопити, плю, пиш, гл.

1) Перехватывать, перехватить.

2) Перебивать, перебить, прервать (рѣчь). Ходім уже, бабуню, годі вже! перехопила панночка. МВ. (О. 1862. III. 38). «Колись за велику увагу ставили мов товариство». — Може колись, — перехопив січовик, — та не теперки. Стор. МПр. 10.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 143.

вгору