ПЕРЕХИ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕХИ́БИТИ, блю, биш; мн. перехи́блять; док., діал. Помилятися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 307.

Перехиблювати, люю, єш, сов. в. перехи́бити, блю, биш, гл. Дѣлать, сдѣлать не такъ, какъ слѣдуетъ. Куди ні ступлю ступнем, — у всьому перехиблю, усе не по їх. Г. Барв. 444.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 142.