ПЕРЕХВИЛЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перехвилюва́ти. — Чого причепилися до жінки? — втручається Панько. — Така вона перехвильована, хіба розуміє, що каже! (Ю. Янов., І, 1954, 182); Пізно вночі змучена, перехвильована, промокла ледь не до сорочки Надійка дісталася до гуртожитку (Коз., Листи.., 1967, 229).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 307.