ПЕРЕУ́ЧЕНИЙ, ПЕРЕВЧЕ́НИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до переучи́ти і перевчи́ти. Учений-перевчений, він був, до певної міри, послідовником алхімії арабської (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 407).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 305.