ПЕРЕТРОЩИ́ТИ, трощу́, тро́щиш, док., перех., розм. Потрощити, побити все або багато чого-небудь. Черниш подумав, що його другові-ленінградцеві найбільше, мабуть, зараз хочеться — в помсту за руїни рідного далекого міста — все тут перетрощити, стерти ворожу столицю з лиця землі (Гончар, III, 1959, 240); Микола.. перетрощив у шафі два десятки крашанок (Збан., Курил. о-ви, 1963, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 302.