ПЕРЕТОЛО́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до перетоло́чи́ти.

2. у знач. прикм. Який потолочили, подавили ногами, колесами і т. ін. Посеред лісу натрапили [хлопці] на незібраний, перетолочений клин жита (Гуц., З горіха.., 1967, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 299.