ПЕРЕТО́Й, виг. Уживається при неможливості або невмінні швидко, точно висловити думку. Прийшов [дід] додому, пообідав та й каже: — Щоб я, — каже, — Куценка не перетой? І швиденько кудись пішов (Вишня, І, 1956, 400); [Дід:] Іду ото я вночі попід садком, сторожую, аж бачу — щось бреде. Все в білому, як та мара. Я трохи, знаєш, перетой… переполошився трохи (Лев., Драми.., 1967, 271).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 299.