ПЕРЕТИРА́ТИСЯ, а́ється, недок., ПЕРЕТЕ́РТИСЯ, тре́ться, док.
1. Тручись, розриватися на частини. Від переміщень ізоляція провода перетирається (Знання.., 8, 1967, 32); Все йшло гаразд, без ніяких пригод, хіба що іноді в якому-небудь возі перетреться налюшень чи завередує колесо (Добр., Очак. розмир, 1965, 280).
2. Перетворюватися на порох, руйнуючись під дією тертя. Зміями в’ються жмути засохлого коріння живих колись дерев, перетираються в порох і гноять землю для будучих, більше щасливих поколінь (Хотк., II, 1966, 317); Люди біжать, біжать… Земля стугонить попід їхніми ногами, масне груддя ріллі перетирається на пилюку (Руд., Остання шабля, 1959, 400); Шляхи, шляхи.. Були вони по-весняному грузькими спочатку, стали шкарубкими, колючими потім, а зараз уже перетерлися в порох незліченними заробітчанськими підошвами (Гончар, Таврія, 1952, 24); * Образно. На жорнах часу самоцвіти душі не так легко перетираються, — вони довго ще, довго граняться та шліфуються… (Вол., Місячне срібло, 1961, 329).
3. тільки недок. Пас. до перетира́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 297.