ПЕРЕТИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., перех., розм. Потикати все або багато чого-небудь. А я тую багатую терном перетичу. А вбогую хорошую до себе прикличу (Чуб., V, 1874, 38).

ПЕРЕТИКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕТКНУ́ТИ і діал. ПЕРЕТИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех.

1. розм. Утикати, устромляти що-небудь ще раз, повторно або заново, по-іншому.

2. діал. Перетинати. Кажуть мені річку брести Широкую та глибокую. Ніяк єї [її] не перебрести, Ні перетикнути (Чуб., V, 1874, 548).

ПЕРЕТИКА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕТКА́ТИ, тчу́, тче́ш, док.

1. Ткати по основі утоком, щоб утворився певний візерунок.

2. тільки док. Поткати, виткати все або багато чого-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 296.

Перетикати, ка́ю, єш, сов. в. перетикати, каю и тичу, чеш, гл. Перегораживать, перегородить рядомъ чего либо натыканнаго. А я тую бистру річку очеретом перетикаю. Чуб. V. 457. А я тую багатую терном перетину, а вбогую, хорошую до себе прикличу. Чуб. V. 38.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 140.