ПЕРЕСІ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до пересі́чний 1. Боїться [Храпков] тим внутрішнім острахом, який криє в собі підсвідоме визнання пересічності своєї особи в порівнянні з Мухтаровим (Ле, Міжгір’я, 1953, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 279.