ПЕРЕСЯ́КЛИЙ, а, е, діал. Дієпр. акт. мин. ч. до переся́кти. Пересякле ненавистю, злобою, тупим упором і безсердечною, звірячою дикостю [дикістю] видалося йому тото [те] лице (Фр., IV, 1950, 487); Повітря було важке, пересякле гниллю й тютюновим димом (Кобр., Вибр., 1954, 124).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 293.