ПЕРЕСТУ́ПНИК, а, ч., зах. Злочинець. [Маня:] Прокуратор, урядуй далі, — яку кару виносиш для того переступника? (Фр., IX, 1952, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 291.