ПЕРЕ́СТРІТ, у, ч., заст. За народним повір’ям — хвороба, спричинена зустріччю з недоброю людиною. — От я і почала її відчитувати… Вичитаю од перестріту — не бере, зачала від уроків — не помагає… (Мирний, IV, 1955, 378).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 289.

Перестріт, ту, м.

1) Встрѣча. КС. 1882. ХП. 590.

2) Болѣзнь отъ встрѣчи, сглазъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 139.

пере́стріт — недобра зустріч, що приносить хворобу або нещастя; також хвороба внаслідок такої не­щасливої зустрічі.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 441.