ПЕРЕСТРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕСТРОЧИ́ТИ, строчу́, стро́чиш, док., перех.

1. Строчити, шити строчкою ще раз, повторно або заново, по-іншому.

2. Строчити, шити строчкою все або багато чого-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 289.

Перестрочувати, чую, єш, сов. в. перестрочи́ти, чу́, чиш, гл.

1) Прострачивать, прострочить. Сами собі та дивуються, що у голуба та сизая голова, а в голубки позолочувана, чорним шовком перестрочувана. Чуб. V. 34.

2) = Перетихати. Широкая та й улиця очеретом перестрочена. Мил. 117.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 139.