ПЕРЕСТО́ЯНИЙ, а, е. Який від довгого стояння якісно змінився, зіпсувався (про злаки, траву і т. ін.); перезрілий. Мати.. підтинає серпом крихку, перестояну пшеницю (Стельмах, II, 1962, 173); // Несвіжий, застояний (про їжу, напої, воду і т. ін.). Страви були, звичайно, перестояні, коли чоловіки надумалися, що їх чекають у полковниковій горниці дружини (Ю. Янов., Мир, 1956, 297).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 287.