ПЕРЕСТА́РКУВАТИЙ, а, е, розм. Який став старішим, ніж треба для чого-небудь (про людину). — Ет, яке там весілля! Он молодих дівчат повне село, аж верещать — заміж хочуть, а женихів чортма. Де вже там мені, перестаркуватій удовиці… (Коп., Земля.., 1957, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 285.