ПЕРЕ́СТА́Н, у, ч.: ◊ Без пере́ста́ну — не зупиняючись. Співали, гомоніли [хлопці] без перестану, не зчулися, як і вечоріти стало (Вас., II, 1959, 155).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 285.

Перестан, ну, м. Остановка, прекращеніе. Пташки без перестану, без спину виспівували. Левиц. І. 125. Слухав би без перестану, брате, твого читання. Грин. І. 289.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 138.