ПЕРЕСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПЕРЕСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. переста́влять; док., перех.
1. Ставити, переміщувати що-небудь на інше місце. Вона так тим рогачем орудує! То горшки переставля, то жару підгребе (Стор., І, 1957, 28); — А перестав сюди, доню, жлукто … (Кв.-Осн., II, 1956, 237); // тільки недок., по чому, в чому, без додатка, у сполуч. із сл. ноги, лапи і т. ін. Роблячи кроки, рухатися, йти. Маланка, закасавши спідницю та вся зігнувшись, мов чапля, переставляла ноги по глеюватій ріллі (Коцюб., II, 1955, 84); Подекуди доводилося котитись з гори клубком, бо в глибокому снігу неможливо було переставляти ноги (Гжицький, Опришки, 1962, 211); Посмикування [за віжки] не мало ніякого впливу на Гнідка, бо він з незалежним і байдужим виглядом, ніби то не його запрягли у воза, а когось іншого, переставляв ногу за ногою (Збан., Малин. дзвін, 1958, 74).
Ле́две (наси́лу) переставля́ти но́ги — йти повільно, з трудом. Сердешний Наум ледве ноги переставля (Кв.-Осн., II, 1956, 96); Обливаючись потом, Іван ледве переставляв ноги (Кол., Терен.., 1959, 371); Ідуть один за одним. Кость спереду, насилу ноги переставляє. За ним кульгає Вітя (Вас., III, 1960, 316).
2. перен. Призначати на яку-небудь роботу когось іншого або перекидати кого-небудь на іншу посаду. Іван Шуст уже знав: новий голова почне переставляти комірників, завідуючих фермами, бригадирів (Рудь, Гомін.., 1959, 40).
3. Змінювати послідовність або порядок розташування чого-небудь, міняти одне з одним місцями. Ідея сценарію мусить стояти перед очима. Режисер проглядає всі кадри. Деякі він викидає.. Деякі він переставляє на інше місце (Ю. Янов., II, 1958, 24).
4. Надавати нового положення, форми, доводити до іншого стану (про перебудову, переробку чого-небудь). Дубок розхитує щоглами аж занадто. Рибалки переставляють паруси (Ю. Янов., II, 1958, 59); * Образно. — Дурна дівка, — сплюнув Какора, — була б ти мужем, то я б тобі хоч голову на в’язах переставив (Загреб., Диво, 1968, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 284.