ПЕРЕСПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕСПО́РИТИ, рю, риш, док., перех. Перемагати кого-небудь у суперечці; сперечаючись, переконувати кого-небудь у своїй правоті. Як не спорила Марина Карповна з чоловіком, але знала, що вже коли він чого захотів, то не переспориш (Мирний, І, 1954, 154); Денис ніколи не входив у суперечки, бо був лінивий на слово і знав, що ніколи Сергія не переспорить (Тют., Вир, 1964, 243).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 284.