ПЕРЕСМІ́ШНИЦЯ, і, ж.

1. розм. Жін. до пересмі́шник 1. На порозі.. кабінету стала Наталя, відома співуха та пересмішниця серед земвідділівських секретарок (Збан., Сеспель, 1961, 416).

2. Жін. до пересмі́шник 2. У Криму.. створено заповідник по охороні чайок. Тут гніздяться сірі чайки-пересмішниці, прозвані в народі мартинами (Веч. Київ, 24.І 1957, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 282.