ПЕРЕСМІ́ШНИК, а, ч.

1. розм. Той, хто любить висміювати або смішити кого-небудь. Степан Федорович виявився невгамовним жартуном, пересмішником (Коз., Вибр., 1947, 17).

2. Птах, що наслідує голоси інших птахів. Серед наших співочих птахів є вмілі пересмішники, що імітують голоси інших птахів. Особливо характерний.. спів очеретянки болотяної (Наука.., 5, 1962, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 282.