ПЕРЕСМУ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех., рідко. Посмугувати все, багато чого-небудь або щось у багатьох місцях. Сонце підбилося ген-ген понад осокори, розпекло пісок, пересмужило його синястими холодками од хат та верб (Дн. Чайка, Тв., 1960, 112).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 282.