ПЕРЕСИ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПЕРЕСИ́ТИТИСЯ, и́чуся, и́тишся, док.

1. чим. Вбирати в себе багато вологи, занадто насичуватися запахом, глибоко, наскрізь просякати чим-небудь. Він, той запах, пролізає всюди, наповняє всю кімнату; ним пересичується вся моя одіж, моє волосся, все… (Хотк., І, 1966, 175).

2. чим і без додатка, перен. Надміру, більше, ніж слід, насичуватися чим-небудь, задовольняти свої потреби, прагнення. Пересититися владою.

3. без додатка, перен. Робитися байдужим, сповнюватися нехіттю до чого-небудь від надмірного задоволення потреби, бажання і т. ін. Можучи заспокоювати всі свої низькі апетити, які тілько були доступні його нерозвитій [нерозвиненій] душі, він швидко пересичувався і починав нудитись (Фр., III, 1950, 146).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 277.