Про УКРЛІТ.ORG

пересилювати

ПЕРЕСИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕСИ́ЛИТИ, лю, лиш і діал. ПЕРЕСИ́ЛУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Міряючись силами, переборювати, перемагати, долати кого-, що-небудь. * Образно. Це ж Гоголь сказав у своєму "Тарасі Бульбі" могутні слова: — Та хіба знайдуться в світі такі вогні, муки і така сила, що пересилила б руську силу! (Рильський, III, 1956, 45); // Ставати переможцем у якомусь змаганні, у грі, в суперечці і т. ін. Хто випивав чарку, той мусив покласти на тарілку гроші. Всяк хотів пересилити свого попередника по круговій чарці, й від зелених троячок діло дійшло до прозорих новеньких сотень (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 365); // перен. Бути, виявлятися сильнішим за іншого, інших. — Залізницю волами розтягують!.. Мовби два віки зіткнулися тут між собою: вік волів і вік рейок залізних. Хто кого перетягне, хто кого пересилить? (Гончар, II, 1959, 122).

2. Переборювати опір чого-небудь фізичною силою. Одриваючи ноги від грунту, неначе на кожній з них висіло по гирі, Гурій Андріянович і Опара рушили з місця і йшли так повільно, неначе назад їх тягла невидима нить, а вони пересилювали її (Сенч., На Бат. горі, 1960, 43); // Пристосовуватися, призвичаюватися до незручностей, завад. Ще уважніше подивився [майор] на полковника, пересилюючи скупе освітлення з лойової свічки (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 18); // перен., розм. Переборювати труднощі, опановуючи, засвоюючи що-небудь. — Тобі.. теж, коли ти справді так хочеш вчитися в тому технікумі, можна самій підготуватися, наполегливо попрацювати і пересилити ту математику (Коз., Сальвія, 1956, 62).

3. перен. Перемагати яке-небудь почуття, якийсь стан і т. ін. З голоду Іван допався був до ковбаси та бринзи, пересилюючи винесену ще з-під батьківської стріхи соромязливість (Кол., Терен.., 1959, 69); Доротті пересилила солодку ранкову дрімоту, підвелася і сіла в ліжкові (Ле, В снопі.., 1960, 203); // Терплячи що-небудь, переживаючи, справлятися з чимось. А старий мій подивився, Сльози покотились... — Молюсь тобі, боже милий, Господи великий! Що не дав мені загинуть, Небесний владико. Що дав мені добру силу Пересилить горе (Шевч., II, 1963, 44).

Переси́лювати (переси́лити, переси́лувати) себе́ [само́го] — оволодівати своїми почуттями, бажаннями. [Любов (пересилює себе, перестає плакати, кладе йому руку на плече):] Ні, коханий, не кажи сього (Л. Укр., II, 1951, 58); Защемів жаль, стиснув серце. Данило пересилив себе і радо, щедро потиснув руку вчителеві (Коп., Вибр., 1953, 201); Євгеній пересилував себе і почав усміхатися (Фр., VII, 1951, 272); Трохи повагалася [Христя], але й тут пересилувала себе — до Палажки зайшла (Грим., Незакінч. роман, 1962, 63).

4. Перевершувати силу вияву чого-небудь. Пересилюючи гуркіт бою, Крайнюк загукав у чорний отвір землянки (Кучер, Голод, 1961, 166); Старшина Василь Миронович, схилившись над головою писаря.., казав йому щось на ухо, намагаючись пересилити хугу (Вас., І, 1959, 127); // Перевершувати все інше силою вияву, відчуватися найсильніше, беручи верх над чим-небудь. Тихо, понуро було і в його голові,.. одно бажаннє [бажання] пересилювало всі інші: коли б швидше дохопитись спокійного, безпечного, теплого кутика! (Фр., II, 1950, 164); Пішов [Карпо] сміливо, глибоко вдихаючи медовий аромат гречок, що в ту пору пересилював запах найдухмяніших польових трав і квіток (Іщук, Вербівчани, 1961, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 274.

вгору