ПЕРЕСЕ́РДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм. Перестати сердитися. Знов почалася згода поміж Кайдашенками. Малі діти знов перші почали прибігать одні до одних гуляти; за ними почали заходить один до другого брати, а після всіх пересердились їх жінки (Н.-Лев., II, 1956, 377); Леся.. нібито розсердилась дуже.. Але потім пересердилась (Головко, II, 1957, 375).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 274.

Пересердитися, джуся, дишся, гл. Перестать сердиться. Дід… думає: баба пересердиться. Рудч. Ск. II. 62. Моя мила сердиться, — таки ж вона пересердиться. Грин. III. 172.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 136.