ПЕРЕСВИСТІ́ТИ, ищу́, исти́ш, док. Закінчити свистіти. — Вітер дужчає… зриває пісок, несе на посіви... — Я думаю, пересвистить, перекурить, на тому й видихається, — озвався Ярослав (Вол., Місячне срібло, 1961, 311).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 272.