ПЕРЕРІ́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перері́зати. Перед моїм вікном нема ні чужих кам’яниць, ні вулиці, ні людей, а тільки город (перерізаний залізницею) і море (Л. Укр., V, 1956, 386); Було видно зелені, круті, перерізані ярами схили гори (Скл., Святослав, 1959, 326); Ошелешений несподіваним ударом, противник кинувся до апаратів, але зв’язок уже був перерізаний (Гончар, III, 1959, 111); // перері́зано, безос. присудк. сл. [Василь:] А в нас чутка пройшла, що тебе перерізано на чавунці (Кроп., IV, 1959, 317); Стрічку перерізано — і відвідувачі заповнюють кімнати музею (Рад. Укр., 25.IV 1961, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 266.