ПЕРЕПІ́ЛКА, и, ж.

1. Самка перепела; перепелиця. Чорніють яри. Перепілка, чуть, десь у житі лящить (Тесл., Вибр., 1950, 106); Сіро-жовта, іржава перепілка вискочила з сухого бур’яну (Донч., II, 1956, 276); // М’ясо цієї птиці. Почалася рада. Книш захотів битків у сметані, Проценко — перепілки (Мирний, III, 1954, 268); * У порівн. Мов сполохана перепілка, Надя шарпається всім тілом, кидається вперед, вбік од свого супутника (Ряб., Жайворонки, 1957, 7).

2. перен., розм. Пестлива форма звертання до дівчини, жінки. Ти дівчино, перепілко, ти моє сердейко [серденько] (Коломийки, 1969, 126).

3. Український дівочий хоровод, що супроводжується піснею про перепелицю, а також пісня такого хороводу. В одному місці дівчата, побравшись за руки в кружок, виводили танець, співаючи перепілки (Н.-Лев., III, 1956, 104).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 250.

Перепілка, ки, ж. = Перепелиця 1, 3. Марк. 70. Ой післав я до дівчини Насті, дала вона мені перепілку в маслі. Чуб. V. 435. Какъ ласкат. для женщинъ. Пестить було її всяк: і голубко моя вірная, і ожинко повная, і перепілко моя утішная. Г. Барв. 107. Ум. Перепілонька, перепілочка. Марусенько моя, лебідочко, зірочко моя, рибочко, перепілочко! приговорював Василь, обнімаючи свою Марусю. Кв. І. 55.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 131.

перепі́лка = перепели́ця (пестли­ві — перепі́лонька, перепі́лочка, перепели́ченька, перепели́чка) —

1) самка перепела; в народі симво­лізує тужливу жінку; символізує також заклопотану люблячу жінку-матір: «Зажурилася перепілоч­ка: — Бідна моя голівочка, що я рано та з вирія вилетіла: нігде мені та гнізда звити, нігде мені діток наплодити, що по горах сніги ле­жать, по долинах води біжать. Озветься соловеєчко: — Не жури­ся, перепілочко, єсть у мене три сади зелені, що в першому та гніз­до зів’єш, а в другому діток наве­деш, а в третьому діток погодуєш»; «— Ой не літай же, перепілочко, бо виколеш собі на тернятко очі. — Ой як же мені поночі не лі­тати, дрібні діти, чим їх годувати»; помічено, що «перепілка кричить під дощ». В чистім полі все перепе­лиці (П. Чубинський); Ой післав я до дівчини Насті, дала вона мені пе­репілку в маслі (П. Чубинський — йдеться про обрядове печиво у формі перепілок);

2) уживається як пестлива форма звертання до дівчини, жінки. А ти вже тут чо­го, моя перепеличко? (Л. Глібов); Сестро моя, сестро, Та перепели-ненько, Да чого почорніло Да білеє личенько? (пісня);

3) тільки пере­пі́лка = перепели́ця — український дівочий хоровод, що супроводжує­ться піснею про цю птаху, а також пісня такого хороводу;

4) тільки перепі́лка = перепели́ця — народна дитяча гра.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 440-441.