ПЕРЕПО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перепої́ти. * Образно. Дим з вогнем вилетіли з труби паровоза.. і зникли в паді, розчинившись у перепоєному вогкістю повітрі (Трубл., І, 1955, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 257.