ПЕРЕПОТРОШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., перех. Випотрошити все або багато чого-небудь. * Образно. — Як вовк овець, перепотрошу твою погань, а тебе, найбільшого поганця, як діда твого Байду, туркові віддам (Ле, Наливайко, 1957, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 258.