ПЕРЕПОЛО́ХАТИ, аю, аєш, док., перех. Чимось несподіваним викликати сильний переляк у всіх чи багатьох або у кого-небудь. Жінку переполохав: прощай, каже, їду, не повернуся більше ніколи… (Еллан, II, 1958, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 257.

Переполохати, хаю, єш, гл. Перепугать, встревожить. Вони мені всіх дівчат переполохають. Стор. II. 35.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 133.