ПЕРЕПОЛО́Х, у, ч.

1. Раптове замішання, тривожна метушня; переляк, викликаний таким замішанням. Як схарапуджена отара, кинулися вони [піщани] врозтіч… хто куди!.. Такий переполох — генералові на руку ковінька (Мирний, І, 1949, 189); Повсюди в багатих садибах панував переполох, поширювались неймовірні чутки, селяни ходили похмурі й озлоблені (Кочура, Зол. грамота, 1960, 81); Переполох нападав на нього завжди в ті хвилини, коли дзвонило вище начальство (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 207).

З переполо́ху — злякавшись чого-небудь, від страху, викликаного замішанням. Підкралися [дівчата], щоб ізлякать; Коли подивляться, що вбитий, — З переполоху ну втікать! (Шевч., І, 1963, 8); Зчини́ти (ви́кликати і т. ін.) переполо́х; Нароби́ти переполо́ху — налякавши, викликати загальне замішання. Звістка про напади опришків у трьох місцях одночасно викликала переполох у всій окрузі (Гжицький, Опришки, 1962, 162); Переполо́х зчини́вся (учини́вся, ста́вся, поча́вся і т. ін.) — хтось налякався; створилося замішання. Гай, гай, як почули про ту нову конституцію Медведі, Вовки і всякі інші драпіжники! От варто було побачити, який переполох між ними вчинився (Фр., III, 1950, 229); На другий день у неділю рано стався на фабриці великий переполох (Ков., Світ.., 1960, 54).

2. заст. Назва хвороби, викликаної переляком. Найважче було встановити причину хвороби. Це не пристріт і не сояшниці, тут швидше вже переполох чи просто наврочено… (Донч., III, 1956, 132).

◊ Вилива́ти (ви́лити) переполо́х див. вилива́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 257.

Переполох, ху, м.

1) Испугъ. Підкралися, щоб ізлякать; коли подивляться, що вбитий, — з переполоху ну втікать! Шевч. 32. Злякалась миша та притьмом, поміж травою, лопушком, з переполоху почухрала. Гліб.

2) Нездоровье отъ перепуга. ХС. VII. 415. Надіть сорочку пазухою назад од переполоху. Ном. № 285. Шепчу — уроки проганяю, переполохи виливаю. Котл. Ен. III. 13.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 133.

переполо́х — раптове замішання, тривожна метушня; переляк, ви­кликаний таким замішанням (звід­си вислів зчинився, учинився, став­ся переполох); також народна назва хвороби, викликаної переляком (з нею пов’язаний вислів вилива́ти переполо́х, тобто знахарськими способами лікувати знервовану переляком людину); пор. у І. Кот­ляревського — Сівілла каже: «Шеп­чу, уроки проганяю, переполохи виливаю»; у П. Куліша в романі «Чорна рада»: «Коли п’ють, то рештками бризкають під стелю й кажуть: «Щоб чого не сталось із переполоху»; М. Номис записав народний наказ: «Надіть сорочку пазухою назад від переполоху».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 441.