ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕПОЛОВИ́НИТИ, ню, ниш, док., перех., розм. 1. Ділити надвоє, навпіл. Тільки знов і без Дори їй [матері] буде недобре, — біда се, коли треба переполовинювать дітей (Л. Укр., V, 1956, 154); * Образно. Жовтава імла переполовинила кімнату (Грим., Незакінч. роман, 1962, 126); // Зменшувати наполовину або на велику частину наявність, кількість кого-, чого-небудь. Цілий день писала Лукія Лаврінові відповідь. Написала і про "воєнну цензуру", яка, окаянна, переполовинює його, Лаврінове, писання (Донч., III, 1956, 116); Ввечері у Лошакова на.. бенкеті була рада, як би так зробити, щоб переполовинити мужика у земстві (Мирний, III, 1954, 383).
2. перен. Привласнювати, розтрачувати, з’їдати і т. ін. половину або велику частину чого-небудь. — Як вони вже тільки не старалися оганьбити, відтерти мене цей рік! Савка і смушки тягає, Савка і фураж переполовинює, возами батькові на хутір таскає (Гончар, І, 1959, 31); [Тихон:] Бувало, пан пошлють Прокошку за покупками або звелять хліб продати, то вже ми, всі двірські, знаємо наперед, що він грошики переполовинить (Кроп., III, 1959, 112); [Даша:] А що ж це таке? [Макуха:] Це — карамелька!.. Неси ж, неси! Та дивись мені: не переполовинь дорогою! (Мам., Тв., 1962, 359).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 257.