ПЕРЕПО́ВНЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. перепо́внити і перепо́внитися. Простягала [Маруся] руки, купаючи їх в сонячних променях, зскакувала, ставала на коліна, мов молилася, в якімось захопленню неземнім, в якімось переповненню (Хотк., II, 1966, 143).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 256.