ПЕРЕПЛУ́ТАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до переплу́тати. Дикий виноград, переплутаний крученими паничами, вкривав.. гульбище цілими гніздами (Н.-Лев., III, 1956, 216); А глибокий рів-канал.. був замінований фугасами, переплутаний хащами дротів (Гончар, II, 1959, 388); Їх було троє. Дідусь в окулярах, без бороди, без вусів, з сірою, безладно переплутаною чуприною; жінка середніх років.., непосидючий чоловік (Збан., Курил. о-ви, 1963, 249); Згадала вона про електросторожу, але зараз же заспокоїла себе — навряд, щоб і гирло тунелю було переплутано дротом (Смолич., І, 1958, 78).

◊ [Всі] ка́рти переплу́тано, безос. — розладнано, сплутано чиї-небудь плани, наміри. Він ледве стримував себе від злості за те, що пришелепуватий Кукса своїм дурним пострілом так несподівано зірвав усю операцію. Тепер всі карти переплутано (Кучер, Трудна любов, 1960, 149).

2. у знач. прикм. Безладно переплетений; заплутаний. Колючий дріт, іржавий і переплутаний, звисає на старих кілках (Кучер, Дорога.., 1958, 157); Щоб краще поділяти стебла під час збирання переплутаного хліба, планки [жатки] по краях з’єднані (Зерн. комбайни, 1957, 100).

3. у знач. прикм. В якому все порушилося, перемішалося. В ній [голові] усе переплутане. І ні жалю, ні гніву (Головко, II, 1957, 156); Всі почуття її, збурені, незрозумілі, переплутані, вилились в тому вигуку: — Сергій… Петрович! (Собко, Справа.., 1959, 143).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 254.