ПЕРЕПИ́СКА, и, ж.

1. Дія за знач. перепи́сувати, переписа́ти 1. — Часом беру додому на вечори.. переписку й маю сякий-такий додаток до скарбової плати (Н.-Лев., IV, 1956, 328); Ви сами [самі] гаразд знаєте, яке нудне діло та переписка, та ще коли її робити самому авторові (Мирний, V, 1955, 358).

2. рідко. Те саме, що листува́ння. Поки.. переписка в урядовій формі дійшла до назначених місць, наші ріпники всі вже були в Бориславі (Фр., V, 1951, 414); Ви вже хоч ради празника простіть мене за те, що я була не дуже-то акуратна в переписці з Вами (Л. Укр., V, 1956, 156); Після того, як повернувся з відпустки, перекинулися вони з Клавою кількома листами, а там і переписка чомусь завмерла (Собко, Нам спокій.., 1959, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 248.