ПЕРЕ́ПИС, у, ч.
1. Дія за знач. перепи́сувати, переписа́ти. Він безпечно ходив з хати в хату — робив усьому своєму добру перепис (Мирний, II, 1954, 92).
2. Спеціально організований масовий статистичний облік населення, промислового або сільськогосподарського устаткування і т. ін., метою якого є з’ясування необхідних даних на певний момент. Той перепис населення, що всюди Провадили по селах панчуки, Вже добре розкусили наші люди: — Які ми, — кажуть, — в біса руснаки? З дідів і прадідів вкраїнцями ми звались (Забашта, Вибр., 1958, 215); За переписом 1910 року, селянські господарства Азербайджану мали 86 тисяч дерев’яних сох і плугів, 27 тисяч залізних плугів (Ком. Укр., 11, 1966, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 248.