ПЕРЕ́ПИНКА, и, ж., рідко. Те саме, що зупи́нка 1. Не поспішаючи, з передишками й перепинками, навкруги роздивляючись і розмовляючи, ми непомітно, без усякої втоми прийшли до села (Вас., II, 1959, 508); — Чи не так? — скориставшись перепинкою бесідника, зауважив Титан (Досв., Вибр., 1959, 337).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 247.