ПЕРЕПИ́ЛЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перепиля́ти; // у знач. прикм. На лівій руці висів у неї перепиляний ланцюг, а на обох ногах уривки залізних пут бряжчали (Мирний, IV, 1955, 332).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 247.