ПЕРЕПЕЛЯ́ТКО, а, с. Пестл. до перепеля́. Раптом один з хлоп’ят гукнув: — Хлопці, перепелятко впіймав! Вже трохи й підлітає (Коп., Подарунок, 1956, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 246.