ПЕ́РЕПЕЛО, а, с., діал. Ключиця. Вже Горілкодуй, з розрубленим по саме перепело плечем, повалився, й коли його хотіли підняти, просив тільки, скрегочучи зубами: — Покиньте мене, братці… (Стар., Облога.., 1961, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 246.

Перепело, ла, с. Ключица. Конст. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 130.