ПЕРЕОХОЛО́ДЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до переохолоди́ти.

2. у знач. прикм., спец. Який має температуру нижчу, ніж температура твердіння, замерзання. Скло — це переохолоджена рідина з великою в’язкістю (Знання.., 2, 1967, 2); // Надто, дуже холодний. Бере [Галя] молоко з холодильника і п’є просто з пляшки, переохолоджене (Перв., Дикий мед, 1963, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 243.