ПЕРЕНЯ́ТИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до переня́ти. Наші діти у свою чергу додають до перенятої від нас мови.. того, що їм за свого життя довелося навчитися (Мирний, V, 1955, 308): Вовкун кинувся до нього, перенятий страшенною тривогою, — він думав, що Гава вбитий (Фр., III, 1950, 397); * Образно. Доганяємо їх, доганяєм, як коня, що вітрами перенятий (Тич., І, 1957, 163).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 238.