ПЕРЕМІ́НА, и, ж.
1. Дія за знач. переміня́ти1, перемі́нювати, переміни́ти 1 і переміня́тися, перемі́нюватися, переміни́тися 1; заміна одного іншим. Доводив [Гордій], що безсмертя можливе тільки в довічній переміні індивідуумів (Гр., II, 1963, 107); — Рік прослужив [Варивон] у попа, і хоч би тобі раз попадя на свято переміну житньому глевтякові видумала (Стельмах, II, 1962, 326).
2. Дія і стан за знач. переміня́ти1, перемі́нювати, переміни́ти 2 і переміня́тися, перемі́нюватися, переміни́тися 2; поворот до чого-небудь іншого. — Римськії поставить [Еней] стіни, В них буде жити, як в раю; Великі зробить переміни (Котл., І, 1952, 155); Все було як завжди,.. і чудно думати було, що станеться якась переміна (Коцюб., II, 1955, 397); Години йдуть без переміни, — Хіба що гірше стане враз (Рильський, II, 1960, 160).
3. Переодягання білизни, одягу, а також комплект, зміна білизни, одягу. А я.. доношувала тільки дядинине рам’я!.. Я, бувало, й тому рада. Хоч переміна буде, думаю (Мирний, І, 1954, 72); Вкинув [Дмитро] у мішок своє начиння, переміну білизни (Стельмах, II, 1962, 397).
4. заст. Одне з блюд, з яких складається сніданок, обід чи вечеря; чергове блюдо. Тут їли.. гарнії приправи З нових кленових тарілок: Свинячу голову до хріну І локшину на переміну (Котл., І, 1952, 72).
5. розм. Перерва між уроками, лекціями в учбовому закладі. Усю лекцію раз у раз кидали хлопці зацікавлені погляди на нову товаришку і нетерпляче дожидали переміни (Вас., І, 1959, 152); Задзеленчав дзвінок. Велика переміна скінчилась (Донч., Вибр., 1948, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 226.