ПЕРЕМЧА́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док. Швидко переміститися через якийсь простір, промчати. Милий, милий! ти не жди на мене: Вже не дочекатися! Тра [треба] самому по долах і згір’ях Ланню перемчатися (Крим., Вибр., 1965, 81); // перен. З’явитися на мить, швидко пронестися. Слабий проблиск гніву і обурення перемчався по лиці Андрія (Фр., VIII, 1952, 283).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 234.