ПЕРЕМУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех.
1. Змучити всіх або багатьох.
2. Дуже змучити; змучити ще раз, повторно або заново, по-іншому. Чорт би перемучив твого батька! (Номис, 1864, № 3757); Улиці, базари Крились трупом, плили кров’ю. — Мало клятим кари! Ще раз треба перемучить, Щоб не повставали (Шевч., І, 1963, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 233.