ПЕРЕМУДРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., перех. і неперех. Те саме, що перемудрува́ти. А, може, панич віддасть їм в оренду Одраду? ..От і цього року — скільки то добра пропало? А через віщо? Через недогляд, через вигадки мудрих [управителів] — дуже вже, бач, перемудрили… (Мирний, IV, 1955, 251); На хитрості дівчата здатні, Коли їх серце защемить; І в ремеслі сім так понятні, Сам біс їх не перемудрить (Котл., І, 1952, 286).

Перемудри́ти само́го себе́ — заподіяти собі шкоду власними хитрощами. — Боюся, що в цій стратегії пан перемудрить самого себе (Ле, Наливайко, 1957, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 233.